УРОК-ТЕАТР

з позакласного читання в 3 класі

за темою «Українські народні казки. Українська народна казка «Язиката Хвеська»»

  Розробила: 

вчитель початкових класів

Шрамко Оксана Миколаївна

Тема уроку:     Українські народні казки. Українська народна

           казка «Язиката Хвеська»

 Мета:       -   продовжити знайомство учнів з кращими зразками усної народної

                      творчості (казками);

-          вдосконалювати уміння учнів правильно інтонувати мову дійових осіб;

-          виявляти залежність мовної та інтонаційної характеристики дійових осіб від їхньої ролі у творі;

-          виховувати любов та повагу до усної народної творчості.

ХІД УРОКУ

 І. Організаційний момент

Учитель:

        Здраствуйте, любі діточки, дівчатка і хлоп’ятка! Сьогодні на нашому уроці я щиро вас вітаю.

 ІІ. Актуалізація опорних знань

 Учитель:

        А чи знаєте ви українську казку, чи зможете вгадати без підказки? Отож, прошу вас загадочки відгадати.

Дід бив-бив – не розбив,

Баба била-била – не розбила.

Мишка справу доробила

І яєчко те розбила.

Дід ридає, баба плаче,

А курочка кудкудаче:

- Не плач, бабо,

Не плач, діду,

Буде нове до обіду.

І, повірте, не простеньке,

А яєчко золотеньке.

    Вгадали! Я дуже рада, бо справді, -  це «Курочка ряба».

Отож, мої любі малята, спробуємо знов відгадати.

Ця брехуха і рогата,

І баньката, й бородата.

Обдурила свого діда,

Принесла в родину біди,

Хату в зайчика украла,

Жити в його домі стала.

Добрий рак її прогнав

І зайчика врятував,

Як же звати цю рогату

Вередуху бородату?

   Як, як? Коза Дереза? Моя дитино, ти справжній молодчина. Це кізонька вередлива,хоч молочна і вродлива. Ну,а це складна загадка, поміркуйте про відгадку.

Добра жінка в чоловіка,

Не сварлива з роду-віку.

Хоч міняйло він завзятий

Вивів волики із хати.

Та жона його простила

І багатство заробила.

    Охо-хо! Складна це казка. Тож даємо вам відгадку!

Куди гроші ми ховаєм,

Як багато дуже маєм?

    Так! Справді, у калиточку. А тепер всі називають калиточку гаманцем.

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку      

Учитель:

      Сьогодні ми ознайомимося з українською народною казкою «Язиката Хвеська». Цю казочку ми хочемо вам показати.

ІV. Робота над казкою

1. Самостійне читання казки мовчки. Тестування з метою перевірки розуміння прочитаного.

ТЕСТ

1. Як звали чоловіка й жінку?

а) Петро й Одарка;

б) Васько і Хвеська;

в) Петро і Хвеська.

2. Який недолік мала жінка?

а) Була дуже товста;

б) була дуже язиката;

в) була ледача.

3. Що одного разу знайшов чоловік?

а) Гаманець;

б) годинник;

в) скарб.

4. Що чоловік поклав у ятір замість риби?

а) Курку;

б) сало;

в) зайця.

5. Що чоловік порозкидав під кущами?

а) Бублики;

б) рибу;

в) гроші.

6. Що чоловік повісив на груші?

а) Яблука;

б) бублики;

в) рибу.

7. Кого чоловік повів у ліс?

а) Пана;

б) жінку;

в) сусідів.

8. Чи справедливо була покарана Хвеська?

а) Так;

б) ні.

Відповіді:

1-в; 2-б; 3-а; 4-в; 5-б; 6-б; 7-б; 8-а.

 2. Інсценізація казки

Дійові особи:

       Петро

       Хвеська

       Пан

       Кума Текля

   Петро. І що його в світі діяти , коли не можеш жінці слова сказати? Вмить все розкаже сусідці, кумі і навіть собаці Бровку. Ну як же терпіти жінку таку!  

 Петро вішає косу під стріху, п’є воду з кухля біля криниці,

підходить до глядачів.

   Петро. Я сьогодні орав поле і виорав горщик і грішми. Тепер можна пару коней купити і як люди зажити. Тільки як жінці сказати? Вона в мене така язиката. Всеньке село буде знати… Плакали мої грошики. Проте я надумав що робити.

Петро відходить до ґанку, бере мішок, виймає звідти бублики і вішає на грушу. Дістає рибу, кладе під калину, виймає рибацьку сітку і кладе туди яйця.

Входить Хвеська, молодиця у запасці, українському вбранні.

   Хвеська: Чоловіче, ти так рано з косовиці?

   Петро:  Рано, бо оказія трапилася, проте не скажу яка.

   Хвеська: А це чого Петре?

   Петро: Бо язика маєш такого, як помело.

   Хвеська: Та що ти кажеш, не скажу нікому…

   Петро: Гаразд, гаразд. Я вірю. Подивись-но, жінко, на нашу грушу. Як рясно бублики на груші вродили.

   Хвеська: Та що ти кажеш, чоловіче? Хіба на груші бублики ростуть?

   Петро: Сама подивись. Мабуть, що бублейна хмара пролетіла, нашу грушу зачепила.

   Хвеська: Чудасія! З роду-віку такого не бачила.

   Петро: І я не бачив. А тепер ось довелось. Не дарма ж кажуть, що на віку, як на довгій ниві – всього побачиш.

   Хвеська: Твоя правда, чоловіче. Піду-но я куму покличу, нехай побачить.

   Петро: Не поспішай, жінко, може щось цікаве знайдемо. (Заглядає під калину.) А ось і рибки наловимо.

   Хвеська: Ти що, чоловіче? Де це ти бачив рибу під калиною.

   Петро: Видно день сьогодні такий, особливий. Лягла хвиля під калиною спочивати, а рибу забула.

   Хвеська: А де ж вона взялася та хвиля?

   Петро: Із ставка вискочила.

   Хвеська: І родилась, і родилась, а такого не бачила.

   Петро: Це ще не все, Хвесько, глянь-но, який заєць у вершу попав, як овечка.

   Хвеська: А й справді! (Бере вершу, заєць вискакує і біжить через сцену, собака за ним.)

   Петро: Думав рукавиці тобі теплі пошити, а шкурка і втекла.

   Хвеська: Диво та й годі! Розкажу кумі – не повірить.

   Петро: А ти не кажи. Римай язика за зубами.

   Хвеська: Я тримаю, тримаю, а він сам говорить.

   Петро: Знаєш, Хвесько, я сьогодні гроші знайшов.

   Хвеська: Та ну?!

   Петро: Їй-бо знайшов!

   Хвеська: А де ж вони, чоловіче?

   Петро: (показує гроші). Та ось!

   Хвеська: Отепер будемо багаті.

   Петро: Будемо, та як пан дізнається, то відніме.

   Хвеська: А як centerже він дізнається? Я нізащо не скажу.

   Петро: І про те не кажи, що на груші бублики росли, під калиною риба ловилася, а у верші заєць був.

   Хвеська: Не скажу.

   Петро: А ще у селі сталася подія

   Хвеська: Яка?

   Петро: Пан украв у нашого кума кобилу, то кум повіз його на возі у місто до судді.

   Хвеська: (сплескує в лодоні.) Та що ти кажеш?!

   Петро: (бере косу.) То я йду далі косити, а ти зоставайся. Збери бублики, навари юшки з риби.

   Хвеська: Добре, добре, йди вже!

Петро виходить, Хвеська хутенько збирає бублики, рибу. Входить кума Текля.

   Текля: Чим, кумонько, займаєтесь?

   Хвеська: Та ось з груші бублики збираю.

   Текля: Ви що, кумонько, з глузду з’їхали? Де це видано, щоб на груші бублики росли.

   Хвеська: От і видано! А мій Петро сьогодні цілий глечик золота знайшов. Тепер ми багаті.

   Текля: Ви правду кажете?

   Хвеська: Щиру правду, тільки нікому не кажіть, кумцю!

   Текля: Та я… та я на язика замка повішу!

   Хвеська: Ой спасибі, кумцю, втішили. А зараз побіжу, молочка принесу. Нехай Петро із бубликами поїсть.

Входить Петро, починає поратися на подвір’ї, відчиняється хвіртка, заходить пан.

   Петро: (кланяється). Здорові були, пане, у нашому обійсті.

   Пан: Здоров і ти був! А скажи-но, сякий-такий, ти гроші знайшов?

   Петро: Ні не знаходив.

   Пан: Як не знаходив? Твоя жінка каже!

   Петро: Моя жінка не сповна розуму, то вона чого й на світі нема – виплете.

   Пан: А поклич-но сюди жінку!

   Петро: Хвесько!

Входить Хвеська.

   Пан: А чи знайшов твій чоловік гроші?

   Хвеська: Знаходив, паночку, знаходив.

   Пан: От бачиш. Віддавай гроші!

   Петро: А ви знаєте, пане, коли це було.

   Хвеська: Як коли? В той день, коли над нашою грушею та пролетіла бублейна хмара і я назбирала цілу торбу бубликів…

   Петро: А ще?

   Хвеська: Коли під калиною наловили риби, а заєць з верші втік.

   Петро: І це все?

   Хвеська: Ні! В той день ви, паночку, у нашого кума кобилу вкрали. То кум возив вас у місто до судді.

   Пан: Ах ти сяка-така! Як ти смієш таке казати?! Візьміть її, та канчуків дайте.

   Петро: Простіть її, паночку, вона не сповна розуму.

   Пан: Та я вже і сам бачу… Гаразд, я піду… (Виходть).

   Хвеська: (Мало не плаче). Он як ти мене підвів!

   Петро: Не я тебе підвів, ти сама себе підвела. Не ляпай по-дурному язиком, то й нічого не буде. А тепер давай миритися.

   Хвеська: Гаразд. Прощаю тебе.

   Петро: І постарайся тримати язика за зубами.

Учитель:

В казці он які дива!

Петро – мудра голова.

Пережив лиху годину,

І провчив таки дружину.

3. Робота над змістом казки.

  - Чим відрізняється прочитана від побаченої казки?

  - Що спільного в них?

  - Про яких людей говорять «язиката хвеська»? 

           - Дай характеристику головним героям казки Петру , Хвесці.

V. Підсумок уроку.

1. Які з написаних на дошці прислів’їв, могли б стати повчанням для всіх «язикатих хвесьок»?:

 1) Розумному не кажи, бо сам знає, а дурневі не кажи, бо не послухає.

2) Краще недоговорити,ніж переговорити.

3) Або розумне казати, або зовсім мовчати.

4) Менше говори-більше вчуєш.

5) Язик має і коняка, та не балака.

6) Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

7) Не по словах судять, а по ділах.

8) Язик мій – ворог мій.

2. Про який  жанр усної народної творчості ми говорили?  

VI. Домашнє завдання

           На наступному уроці позакласного читання ми  будемо працювати з літературними казками. Прочитайте казку Наталі Забілої «Про білочку та зайчика, веселих пустунів».