Останній дзвінок
         Це свято є традиційним не тільки для нашої гімназії, але й для всіх шкіл України. І так само асоціюється воно з першокласницею, яку несе на плечі випускник, і з начищеним до несамовитого блиску великим мідним дзвоником з великим пишним бантом, у який вони дзвонять разом, сповіщаючи про радість закінчення навчального року, наближення канікул. А в повітрі невидимо бринить легкий сум від близького вже розтавання з випускниками. Адже саме для них цей дзвінок є справді останнім шкільним дзвінком у житті. Проте цей день особливий не тільки для випускників . Для всієї гімназії це черговий проміжний фініш, у якому віддзеркалюється і задоволення від зробленого за рік, і гордість за досягнуті успіхи. Ми разом підводимо підсумки, робимо висновки, враховуємо помилки, щоб виправити їх на майбутнє. У холі та коридорах гімназії класи вивішують свої стінні газети, кращі творчі роботи, плакати, малюнки, створені ними впродовж року, грамоти, завойовані у різних конкурсах.

       До гімназії запрошують багато гостей – це люди, які були з нами, допомагали у міру своїх можливостей, підтримували гімназію морально та матеріально – керівники міста, спонсори, найактивніші батьки. Їм ми дякуємо за співпрацю, допомогу, підтримку. Такі ж подяки вручаємо і вчителям, учням, які особливо відзначились у цьому році. Не обходимо увагою і поварів шкільної їдальні, які смачно годували, а також технічний персонал, що турбувався про наш комфорт і затишок. Дякуємо священикам місцевих храмів, які підтримували нашу духовність, допомагали у вихованні гімназистів.

       Це свято у нас проходить в теплій, радісній атмосфері і в той же час урочисто, з легким польотом суму і світлої печалі. Адже це останній дзвінок, останній у цьому році.