Науково-практична конференція
Відродження духовності: релігійні, наукові, загальнокультурні аспекти 

1. Шляхи позитивного перетворення українського суспільства
доповідач СкабаЛ.П

2. Про розуміння сутності духовності та духовних цінностей
доповідач Лащенко О., 9-Бкл.

3. Центри духовного розвитку в Україні
доповідач Мащенко Л.І.
4.Про єдність духу й тіла. Здоров’я – дзеркало духовності
доповідач Іваніцький І., 8-Вкл
5. Вплив мистецтва на очищення і духовне піднесення особистості
доповідач Климанський О.І.
6. Як жити в злагоді із собою і суспільством? Як бути успішним і не втратити духовні принципи?
доповідач Кабашня А., 6-Бкл
.  
7.Утвердження єдиної духовної основи держави
доповідач Благочинний Таращанського району української православної
церкви київського патріархату протоієрей Віктор
8.Фактори творення духовності: підсумок
доповідач Гайдамака О.І
9. Молитва за Україну (Боже Великий, Єдиний,...) 
Шляхи позитивних перетворень в українському суспільстві 

(доповідач Cкаба Л.П)

У своєму відчутті світу люди поділяються на дві категорії. Перша виступає за різноманітність думок і форм їх проявлення у релігійній, соціальній, політичній сферах. Інша відстоює свою неповторність, свою правоту. На думку останніх, всі повинні думати, вірити, жити так, як вважають вони. І навіть, якщо ці люди йдуть на співпрацю, то будуть наполягати, щоб саме їхню точку зору взяли за основу, щоб саме на їхній платформі відбулося об’єднання. Часто людям дуже важко згоджуватися з тим, що вони не праві, що їхня істина не охоплює собою все, що, крім їхніх, є ще й інші точки зору, зовсім не схожі. Необхідний час для постійних зусиль над собою, щоб зрозуміти обмеженість свого світогляду. Згадаємо приклад ідеала усіх філософів – Сократа, який знав, що нічого не знає ( причому, впевненість ця була щирою), проте саме він увійшов у історію, як один з наймудріших людей на Землі. Просимо наслідувати цього прикладу і наголошуємо: все, що ви почуєте сьогодні, це лише точка зору доповідачів по такому надзвичайно важливому питанню як "Відродження духовності”, на якій ми не будемо настоювати, але якою із задоволенням поділимося з усіма зацікавленими.

Аналізуючи світові події, складається враження, що основними сферами життя людства стали політика та бізнес. Нас хвилює боротьба з тероризмом, події кримінального світу та постійні пошуки ворогів,а от про головне – духовне життя планети – чуємо, як правило коротко, в кінці телевізійних новин. Проте, проекти масштабної значимості вже розроблені, наприклад, в системі ООН. Біля 4000 неурядових організацій з духовною орієнтацією акредитовано зараз при ООН, більшість з них дотримуються інтегрованих, конструктивних дій, відкриті до співпраці і діалогу. Ці течії проводять конференції, в результаті яких вирішується багато загальнопланетарних завдань; вони готують нові закони (напр., Хартію Землі), на які поступово почне спиратися законодавча політика багатьох держав; вони виробляють загальні принципи і правила,за якими може еволюціонувати людство.

Відродження духовності нашого українського народу часто пов’язується з самим існуванням нашого суспільства – бути йому чи ні, адже відомо, що підгрунтям міцної держави є духовність її нації..

Ринкова економіка також не може бути успішною, якщо не матиме достойного духовного компонента, а політика назавжди стане ареною жорстокої боротьби тваринного егоїзму і хитрості різних мафіозних груп. Тому будь-які позитивні перетворення держави можливі тільки за умови її духовного відродження.

Платон у своєму філософському трактаті "Государство” писав про те, що держава буде гармонійно розвиватися тільки в тому випадку, коли нею будуть управляти найкращі люди, ті, кого називають мудрецями. Саме слово аристократія, означає у перекладі з грецького владу кращих, заключає в себе саме таку ідею. Нажаль у ході розвитку нашої цивілізації ця ідея була спотворена, точно так як і система каст у древній Індії. У обох випадках це сталося тоді, коли був прийнятий принцип передачі влади і духовних прав по спадковості від батька до сина, а не по духовним заслугам людини. Таким чином аристократи духу стали аристократами по народженню, тобто нікчемними і безкорисними людьми, які прикриваються досягненнями своїх попередників. Саме рада мудреців, повних чистоти, розуму і святості, гідна управляти суспільством.

Цікавого висновку дійшли соціологи Центру порівняльної європейської історії. Вони вважають, що у морально-духовному складі ми наближаємося до стародавніх схем європейської історії. Так, у природі речей і традицій з'явилася людина, яка за всіма якостями мислення, ставлення до життєвих цінностей представляє стародавню аристократію і 21 ст. одночасно. У ній поєдналися любов до істини, розуміння земних цінностей, повага до історії, любов до всього живого. На думку дослідників, цій людині у теперішньому оточенні зовсім не затишно, вона чужа для більшості, непізнана і незрозуміла. Проте її замовило 3 тисячоліття. Саме така людина – початок усіх змін на духовному просторі. Не правильно було б сказати, що все суспільство поставиться до неї з відчудженням. Потреба у внутрішньому духовному спілкуванні стала сьогодні загальною, немає такої людини на Землі, яка б у тій чи іншій формі не звертала свій зов до Бога. А отже кожен із нас вже внутрішньо готовий виконувати так зване замовлення 3 тисячоліття. Подібна робота проводиться також і з боку нашої української держави. Й приємно, що починається вона з реформувань дитсадків, шкіл. Щороку в Україні збільшується кількість ліцеїв та гімназій, змінюються навчальні програми, ввовять етику, естетику, громадянську освіту, переплановують такі суспільнозначимі дисципліни, як історія. Те, що на початку здавалося недосяжним або незрозумілим, безглуздим, з часом ставатиме для більшості звичайним способом життя.

У такий спосіб держава робить замовлення на людей, які не просто говорять про моральні принципи, а виконують їх. Настане час, коли кожен член суспільства буде виконувати ці норми як природну потребу життя, як основу, без якої неможливий світ. Нам не дано знати скільки часу піде на це або чи взагалі такий потік подій зможе перебороти ті негативні деградаційні процеси, які почали відбуватися на планеті. Але достовірно одне: початок духовного перевороту суспільства вже почався і багато держав позитивно відгукнулися на нього.

Так як і Всесвіт був створений Подвигом і Любов'ю, так і наше майбутнє потребує творчості і безстрашності. Прийдуть інші дні, будуть інші завдання – еволюція безкінечна. Але гальмом на її шляху може стати страх. У кожної людини, яка працює над своїм духовним ростом, бувають періоди внутрішнього підйому і спаду і вміння правильно зрозуміти причини цих станів, допоможе не помилитися у виборі наступного шляху. Людина невразлива ні для яких негативних впливів доти, доки вірить у свої сили, у своє безсмертя, свій зв'язок з вищим. Вона може досягнути світла тільки доброзичливістю і любов’ю. Саме це лежить в основі всіх духовних практик, психологічних тренінгів, занять. Правила, запропоновані на них, також дуже прості та доступні, виконуючи їх, люди закладають основу для нових взаємовідносин в державі. Перерахуємо їх: чесність, безкорисність, почуття особистої відповідальності, готовність до діалогу, особисте дотримання проголошуваних принципів (тобто, не як ти говориш, а як ти дієш). Отже любов, у поєднані з такими рисами характеру, лежать в основі духовного росту людей, держав, цивілізацій.

ПРО СУТНІСТЬ ДУХОВНОСТІ

(доповідач Лащенко Олександр, 9-Б кл.)

Для того, щоб зрозуміти роль духовного у житті людини і суспільства, треба визначитися, що складає суть духовності. Духовність – це сукупність морально-етичних цінностей. Так, ще у 60-х роках минулого століття, відомий український педагог Василь Сухомлинський у своїх працях розкривав суть духовності у виховані. Він розумів духовність, як морально-етичне і патріотичне виховання, що ґрунтується на визнанні культу Батьківщини, матері, книги, рідної мови, народних традицій, праці. Сучасний словник Гончаренка дає тлумачення духовності, як "індивідуальної вираженості у системі двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання і соціальної потреби жити і діяти для інших”. Тобто, тут визначаються дві головні складові духовності: потреба окремої людини до розвитку, самовдосконалення і ставлення її до інших. 

Взагалі це поняття складне. Воно відбиває внутрішній світ людини. Можна сказати, що духовність це –любов до людей, Бога, Батьківщини, батьків і самого себе; відчуття краси мистецтва і гармонії природи; прагнення добра. Це і є найголовніші духовні цінності. Але, на мою думку, справді духовна людина не повинна обмежуватись тільки думками, вона ще й має допомагати іншим, захищати Батьківщину та природу і навпаки, якщо вона творить добрі діла із злими помислами в голові – це не ознака духовності.

У різні часи і в різних народах духовність сприймали по-різному. Скільки сутичок і воєн відбувалось у світі із-за невизнання духовних цінностей одного народу іншим. Вони вважали себе вищими і бажали "просвітити” інших. Проте, чи можна в контексті сучасних поглядів назвати завойовника духовним? Отже, попри загальність поняття духовності, в кожного народу його розуміння є іншим.

Є ще два різних тлумачення поняття "духовність”: світське і релігійне. Спільним в них є те, що людина повинна співпрацювати з соціумом, поважати і підтримувати оточуючих. Відрізняються ж вони так: у релігійному тлумаченні пропагується любов до Бога, обов’язковості виконання всіх Його заповідей, заклик не грішити, а у світському – повага і шанобливе ставлення до своєї нації і мови, до культури свого народу, його звичаїв, традицій. І хоч ці тлумачення відрізняються між собою, та люди повинні зважати на них однаковою мірою. Зіставлення цих вимог, визнання їхньої справедливості і безперечного виконання призводять до формування сучасної повноцінної духовної людини. Саме така людина потрібна нашому суспільству.

Духовність можна розглядати не тільки як характеристику окремого індивідуума, а й як характеристику суспільства, в якому проживає цей індивід, бо він все життя виховується в стандартах свого суспільства. Хоча духовний рівень деяких людей може суттєво відрізнятись від середнього у суспільстві. І окремий народ буде досить розвиненим і успішним, якщо відзначатиметься духовними якостями.

Хочеться сказати ще декілька слів про духовні цінності. Найголовніші з них вже були названі тут. До них можна додати дружбу, почуття гідності, працелюбство. Їх не можна виміряти, як, наприклад, матеріальні, і буває набагато важче здобути і виховати в собі. Все-таки вони набагато важливіші від будь-яких інших.

До "духовності” часто підбирають синонім "возвеличеність”. У духовних практиках це означає: досягнути такого внутрішнього стану гармонії, коли людина починає випромінювати Світло, коли її почуття творяться не розумом, а серцем, коли її безкінечні турбота, ніжність, любов проливаються у Всесвіт, на людей. Якщо людина не має хоч одної духовної цінності – вона вже відстала духовно, а якщо зовсім їх не має, то це вже не людина – просто жива біологічна одиниця. Так само і суспільство. Наприклад, можна уявити собі, що б було, якби всі люди в ньому не мали поваги один до одного. Тому головною якістю духовності є прагнення людини стати досконалою, стати господарем своєї долі і замість теоретичних схем, якими завантаже наше інтелектуальне життя, просто стати щасливою, розуміючи, що наші негаразди – це результат невиконання кожним свого життєвого призначення.

Завдання кожного, хто хоче йти шляхом вдосконалення, розкрити свої внутрішні потенціали, наповнити серце благодатним вогнем. Ніхто за людину, крім неї самої, не зможе пройти цей шлях. По ньому крокують самостійно, витрачаючи зусилля, йдучи на жертви. Для цього необхідні устремління і готовність змінювати себе і свій характер. Зате доля таку працю нагороджує відчуттями щастя і свободи, без яких не можливе повноцінне життя.

Головна ідея роботи над розширенням духовності заключається в тому, щоб звільнити в собі сили для реалізації життєвої програми. Результат цієї праці – пробудження великих творчих можливостей і повне перетворення свідомості. Людина починає розуміти своє завдання і успішно виконує його. Вона дарує світу тепло свого серця, ласку своїх рук і ніжну турботу.

Природа задихається від черствості й егоїзму сучасної системи відносин у суспільстві, вона гине від байдужості до гармонії та краси. Зараз багато говорять про різні соціальні та економічні проблеми, але ми вважаємо, що на Землі існує лише одна – відсутність Любові. Все інше витікає з цього. Звільняючи простір для своєї любові, людина знаходить зміст життя, його мету і реалізовує свою духовну програму.

З цього всього ми бачимо, що духовні якості не тільки слід мати і розвивати кожному, а й допомагати в цьому іншим. Тільки так в нашій державі і в усьому світі запанує мир і злагода.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ДУХОВНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я

(доповідач Іваніцький Іван, 8-В кл.)

Про те, що дзеркалом духовності є наше здоров’я, говорили ще в давній Греції. А відомі всьому світу філософи Сократ, Піфагор, Епікур доводили це на власному прикладі. Сутність людини оцінюється не за її словами, а за вчинками. Тому, аналізуючи сучасний стан здоровя людей, як в дзеркалі бачимо стан духовності суспільства. Ми досягли значних результатів у галузі науки й техніки та чи ощасливили вони людство? За допомогою новітніх технологій люди вдосконалили способи братовбивства – механізували, автоматизували та зробили масовими. Засекречені лабораторії працюють над проблемами клонування людей, вирощуванням трансгенних рослин і тварин, з'явився навіть кріоцвинтар, де за великі кошти ваше тіло заморозять за спецтехнологією і повернуть до життя через століття. Успішна боротьба медицини з якоюсь хворобою призводить до виникнення вже кількох, ще страшніших, ніж попередня.

Основні властивості свідомості майже не змінилися за останні століття. Зате розум зробив неймовірний крок вперед, створюючи чудеса техніки. Але ж серце людини залишилось на рівні камяного віку – воно залишилось камяним. Ми володіємо великими знаннями, проте відірвалися від своєї природи. В людині їх три: тваринна, людська, божественна. Відповідно, з кожною пов’язано три рівні свідомості. На жаль, зараз найбільше проявляє себе ближча до тваринної, а не людська свідомість, тому ворогом людини є вона сама. Чи людяно ставимось один до одного, до Світу? Буває по-різному. Світлі і темні сили панують у нас. Ми вирішуємо куди спрямувати енергію: на руйнування життя чи творення. Наше тіло відбиває думки, емоції, вчинки. Отже, здоров’я залежить від налаштування Духу до життя.

Як сказав славетний давньоримський оратор Цицерон: „З усіх людей, які є небезпечними для людини, найнебезпечніша та, яка перебуває всередині самої людини”. І він таки мав рацію! На Сході, від сивої давнини знаючи людський організм, запропонували своєрідні національні системи психотренінгової культури: хатха-його в Індії, зіонгшинь у В’єтнамі, гойя-лахма у персів, циган у Китаї, айкідо в Японії тощо. Головне їхнє призначення – активізувати й розвивати до досконалості всі функції організму та приховані можливості психіки. Проаналізуємо кілька таких психотренінгових вправ:

· Якщо ти неуважний, збуджений, не зосереджений

Сидячи, стоячи або лежачи, починай лічити: раз – вдих, два – видих, три – вдих, чотири – видих. Задай собі спокійний ритм дихання. Через кілька хвилин ти на диво легко заспокоїшся.

· Якщо ти бажаєш зняти пригнічений стан

Розслабся, зосередь увагу між бровами або на маківці і спокійно дихай.

· Якщо ти бажаєш зняти збудження

Спрямуй увагу на власні стопи, розслабся і спокійно дихай.

Тобто гармонізувати внутрішній стан можна через відновлення процесів асиміляції та дисемиляції, що стає можливим завдяки правильному диханню та надходженню разом з повітрям особливої життєвої енергії, яку в духовних практиках називають по-різному:, наприклад, прана або ци. Отже, знову спостерігаємо зв'язок фізіологічних процесів із психікою.

Хочу звернути увагу, що в сучасній медицині все вагоміші позиції займає психосоматика і біоетика, в світлі яких здоров’я людини сприймається з холістичних позицій – органічної цілісності її фізичної й духовної життєдіяльності. Отже, щоб розібратися у витоках здоров’я людини слід зважити не лише на умови біохімічного гомеостазу її організму, а й на мобільну гармонію її біоенергетичних процесів. Наведемо лише декілька прикладів:

· Страх знищує нирки;

· Заздрість являється причиною стенокардії;

· Гнів провокує захворювання печінки;

· Меланхолія й депресія викликають різні типи бронхіальних і легеневих захворювань;

· Образа може переростати на астму;

· Неприязнь та незмеримість покладуть початок хворобам шлунку і кишечнику;

· Упертість доведе до хронічних запорів прямої кишки...

Науковці, які переймаються онкологічними проблемами, стверджують з усією відповідальністю: корінням цієї хвороби є непрощена образа або образа на самого себе, тобто постійне відчуття провини. Виявляється кожна людина впродовж дня багато разів захворює раком і одужує, тому що організм їх відразу ж розпізнає і посилає для боротьби бойовий загін лейкоцитів. Сприятливе середовище для онкоклітин – це ослаблений імунітет. Важливо пам'ятати, що і тіло, і душа живуть разом. Тому кожному стану нашої душі відповідають певні біохімічні процеси нашої фізіології. Образа, стан незадоволення, пригніченості або ненависті викликають такі процеси, які різко знижують імунітет. А це призводить до безконтрольного РОЗМНОЖЕННЯ ЧУЖОРІДНИХ КЛІТИН.

З документальної та художньої літератури відомо багато фактів, коли людина,зустрівшись лицем в лице з невиліковною хворобою, ставала переможцем у боротьбі завдяки зміні свого світогляду і внутрішньому духовному вдосконаленню через, наприклад, християнські ритуали прощення і покаяння.

Офіційна медицина, народні цілителі, екстрасенси можуть на якийсь час позбавити людину від хвороб, але вони безсильні попередити виникнення нових,часто ще тяжчих захворювань. Тільки сама людина, оволодівши сумою необхідних знань духовного і фізичного змісту, зможе привести свій організм у стан ідеального здоров'я.

Отже, від усвідомлення загальних закономірностей бездуховних процесів, можливих наслідків того чи іншого перебігу подій, залежить наскільки правильно ми визначимось з власною роллю в них, наскільки швидко і безболісно зможемо їх подолати. Адже відомо, що, хто діє в гармонії з власною природою – того вона веде; хто діє всупереч – того тягне. Тож давайте слідувати власній природі – і будемо здорові. Тоді повернеться до нас утрачене інтуїтивне мислення, натхнення, радість творчості: почнемо писати вірші, малювати, співати, станемо доброзичливі, дружелюбні.