Технології розвитку критичного мислення учнів на уроках математики

Загальновідомо, що критичне мислення є певним антиподом, протилежністю мисленню догматичному. Воно підносить людину до рівня, коли нею не можна маніпулювати. Така людина ставить запитання і перед собою, і перед суспільством: «А може це не так?», «А чи можна інакше?» Тому розвиток критичного мислення потрібен не лише самій людині, але й є незаперечною умовою суспільного прогресу.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою „Освіта” є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів. Саме тому на допомогу українським вчителям пропонується методика критичного мислення, спрямована на виявлення, оцінювання, стимулювання здатності до:

- сприйняття змін і пристосування до них;

- критичного мислення і правильного вибору ідеї;

- виявлення та успішного розв’язання проблеми;

- творчості та уяви;

- піклування про інтереси колективу, країни та довкілля.

Як показали дослідження, основними проблемами впровадження технології критичного мислення в практичну діяльність багатьох педагогів можна вважати такі:

- багато вчителів не тільки не вміють розвивати цю якість в учнях, а й не знають, що таке критичне мислення;

  • загальною для педагогіки є практика нав’язування учням єдиних світоглядних норм, позицій, догм;

- залишається невмирущим прагнення багатьох вчителів до інсценування будь-яких заходів, коли учні проголошують твердження, в яких вони нічого не розуміють, не пропустили їх через свої розум і серце.

Учень має право самостійно формувати особистий світогляд, а завдання школи – надавати чесну і доброякісну інформацію, вчити дитину робити вибір.

У загальноосвітній школі, особливо у старших класах, закладаючи основи критичного мислення учнів, важливо залучати їх до різних позицій, думок, поглядів щодо будь-якої навчальної проблеми. І разом з цим привчати до особистого вибору шляхом самостійного аналізу. Наприклад, вчитель пропонує учням різні джерела інформації. Кожен учень має визначити свою позицію щодо джерел інформації, а також рівень своєї компетентності:

- з’ясуй сутність предмета обговорення, досліди його;

- оціни різні погляди і думки;

- розглянь та визнач переконливість доказів на користь кожної думки;

- синтезуй свої міркування у незаперечний висновок.

Цікавими є методики, спрямовані на розвиток критичного мислення з моральних питань.

Життєвість ситуацій. Необхідно обрати ситуацію, яка є типовою для суспільства.

Актуальність проблеми. Дискусія може відбутися навколо таких проблем, як соціальні норми, громадянські свободи, спосіб життя, совість, секс, наркотики, ставлення до власності.

Можливість особистого вибору. Кожна дилема має конфлікт, але не має єдиного рішення. Є кілька шляхів розв’язання ситуації, учень повинен шукати свій.

Врахування індивідуальних та групових особливостей осіб, залучених до дискусії. Мова йде про їхні інтереси, проблеми які хвилюють, особливості розуміння тих чи інших моральних норм, соціальних, особистісних питань тощо.

Практична спрямованість рішення. Кожна моральна дилема має закінчуватись питанням: «Що належить робити герою ситуації?»

Головна роль педагога полягає в тому, що він виступає не як творець остаточного висновку, а як носій моральних цінностей. Його завдання – спрямувати процес дискусії, заохочувати учасників до висловлення особистої думки.

Серед основних особливостей уроку за методикою критичного мислення можна виділити такі:

  1. Конструювання дидактичного матеріалу різного типу, виду і форми, визначення мети, місця і часу його використання на уроці.
  1. Продумування вчителем можливостей для самовиявлення учнів.
  1. Проведення спостережень за школярами .
  2. Надання учням можливості задавати питання, не стримуючи їх активності та ініціативи.
  3. Заохочення до висловлення учнями оригінальних ідей та гіпотез.
  4. Організація обміну спостереженнями, думками, оцінками.
  5. Стимулювання учнів до активних дій щодо засвоєння знань, аналізу та доповнення відповідей товаришів.
  6. Прагнення створення ситуації успіху для кожного учня.
  7. Залучення учнів до використання альтернативних шляхів пошуку інформації при підготовці до уроку.
  1. Використання особистого досвіду та базування на інтуїції кожного учня.
  1. Продумане чергування видів робіт, типів завдань для зниження втомленості учнів.

Пропонуємо рекомендації до проведення уроку за методикою критичного мислення:

  1. Використання вчителем різноманітних форм та методів організації роботи учнів, що дозволяє розкрити зміст їх досвіду відносно запропонованої теми.

2. Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі.

3. Стимулювання учнів до пошуку різноманітних способів виконання завдання на уроці

4. Застосування завдань, які дозволяють учню самому обирати тип, вид і форму предметного матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну).

5. Створення педагогічних ситуацій спілкування, які дозволяють учню, незалежно від його готовності до уроку, проявляти ініціативу, самостійність, активність у доборі способів роботи.

6. Обговорення з учнями наприкінці уроку не тільки того, „що ми взнали на уроці”, але й того, що сподобалось (не сподобалось) і чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити інакше.

7. При виставленні оцінок аналізувати на лише правильність відповіді, але й її самостійність, оригінальність, прагнення учня шукати й знаходити різноманітні способи виконання завдання.

8. При визначенні домашнього завдання необхідно враховувати не тільки його зміст та об’єм, але й розробляти детальні рекомендації з раціональної та ефективної організації самостійної роботи.